Як допомогти дітям пережити лихо: рекомендації для педагогів

Як педагог, ви можете зробити дуже багато для того, щоб заспокоїти своїх учнів і допомогти їм розібратися зі своїми думками та почуттями стосовно катастрофи та її впливу на родини і громади. Постійний та регулярний контакт з викладачами та друзями допоможе дітям відновити відчуття безпеки. У такі часи ваша відданість, співчуття та навички стають особливо важливими та потрібними!

Не жалійте часу та зусиль для того, щоб допомогти іншим. Спілкуйтеся з колегами та керівництвом навчального закладу, діліться досвідом, страхами та проблемами – у такий спосіб ви зможете підтримати одне одного. Саме так можна привести до ладу власні думки та переживання і підготуватися до питань учнів.

1. Варто говорити про подію в стінах училища. Не завжди корисно радити дітям “просто забути про це”. Вислухайте те, що говорять учні, проаналізуйте їхні відчуття та досвід. Обговоріть з ними деякі почуття та думки, що цілком природно виникають у них за цих обставин.

2. Завжди будьте готові до діалогу зі своїми учнями – вони повинні знати, що ви готові їх вислухати.

3. Взаємна підтримка ровесників надзвичайно важлива: створюйте можливості для того, щоб учні могли працювати разом.

4. Переконуйте учнів у тому що ваше завдання – перетворити навчальний заклад на максимально безпечне для них місце, і що їхні батьки чи опікуни зроблять усе можливе, щоб вони почувалися у безпеці.

5. Будьте готові до непростих запитань: Наприклад, “Чому?” (Людині важко зрозуміти масове знищення чи руйнування – покажіть, що ви це також не приймаєте, і спробуйте надати чітке пояснення зрозумілою мовою); “Чи все буде добре?” (НЕ давайте неправдивих обіцянок чи марних надій, але розкажіть учням, що різноманітні рятувальні організації, міністерства та відомства, військові та міліція роблять усе можливе для відновлення миру та порядку).

6. Підтримуйте учнів у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху, а також допоможіть їм обрати найкращі стратегії для тієї чи іншої ситуації. В першу чергу з’ясуйте, які саме методи і стратегії уже допомагали їм долати свої страхи чи переживання у минулому.

7. Відновіть відчуття “нормальності”: Будьте спокійні і зважені, заспокойте дітей і спробуйте максимально швидко повернутися до повсякденної рутини. У цьому вам допоможуть звичайні розмови – обговорення домашнього завдання і т.п., але при цьому уникайте додаткового тиску на дітей. Будь-яка поведінка, що може зашкодити іншим чи відволікати їх, є неприпустимою, однак пам’ятайте, що для такого поводження можуть бути певні причини.

8. Оголосіть хвилину мовчання, наприклад, на початку уроку. Поясніть дітям, що цим ми вшановуємо загиблих і постраждалих.

9. Зберіть максимум інформації про системи переадресації для дітей, що можуть потребувати додаткової допомоги і підтримки. Такі послуги можуть надаватися як на базі училища, так і спеціалістами державних установ і професійних організацій. Якщо в одного з учнів спостерігаються серйозні проблеми, які не зникають з плином часу, таку дитину варто спрямувати на отримання спеціалізованої допомоги.

10. Не забувайте піклуватися про себе – бережіть власне емоційне та фізичне здоров’я. Адже тільки здоровий педагог зможе підтримати та допомогти своїм учням. Діти, які бачать навколо себе впевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидше повертаються у норму.

ПАМ’ЯТКА (інструкція) з надання першої неспеціалізованої допомоги учням, які перебувають в післятравматичному стані

В будь який час, жодна людина не може уникнути травматичних подій (подій в своєму сприйнятті, як загрозливих для життя та здоров’я).

Діти, особливо вразлива вікова категорія до стресових подій. І реакція на ці події має свою специфічність, свої емоційні, тілесні та поведінкові прояви.

Дорослим потрібно усвідомити, що змінені тілесні відчуття, непритаманні емоційні прояви та поведінка дитини що зустрілась з травматичною ситуацією, є нормальною реакцією внутрішнього захисту від небезпеки. Це потрібно організму для того, щоб вижити. 

Правило №1
ВСЕЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З ДИТИНОЮ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОЇ ТРАВМАТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ – ЦЕ НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ НОРМАЛЬНИХ ЛЮДЕЙ НА НЕНОРМАЛЬНІ ПОДІЇ

Організм людини на травму реагує так, що блискавично вмикаються захисні рефлекси, переорієнтовуючи в стан тривоги.

Правило №2
РЕАКЦІЯ НА ТРАВМУ В ДІТЕЙ, ЯК І В ДРОСЛИХ, З ПЛИНОМ ЧАСУ МАЄ СВОЇ ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРОХОДИТЬ ПЕВНІ СТАДІЇ (ФАЗИ) ВІДРЕАГУВАННЯ. ПЕРША ДОПОМОГА НАДАЄТЬСЯ ДИТИНІ ЗВАЖАЮЧИ НА ЇЇ ПОТРЕБУ І ФАЗУ ПЕРЕБІГУ ПІСЛЯТРАВМАТИЧНОГО ВІДРЕАГУВАННЯ

Правило №3

В ДІТЕЙ, ПЕРЕБІГ РЕАГУВАННЯ НА СТРЕС СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ ІНАКШЕ ЯК У ДОРОСЛИХ, ФАЗИ ВІДРЕАГУВАННЯ МОЖУТЬ ЗМІНЮВАТИ СВОЮ ТИПОВУ ЧЕРГОВІСТЬ, ВИПАДАТИ (НЕ ПРОЯВЛЯТИСЬ ВЗАГАЛІ), НЕ МАЮТЬ СВОЇХ ЧАСОВИХ ГРАНИЦЬ

Теоретичні та практичні рекомендації з надання першої допомоги (враховуючи потребу і фазу перебігу відреагування)

ФАЗА 1 («стан замороження», «шоковий стан»)

Коли? Під час травматичної події, чи відразу після перенесеного стресу
Що з дитиною? Відчуття холоду, спітнілість, дитина тремтить

Допомога

• забрати дитину з місця подій;
• дати можливість зігрітись (одіяло, теплий одяг, слабкий теплий солодкий чай);
• дайте відчути дитині свою присутність (підтримуюча розмова, доброзичливий фізичний контакт);
• не демонструйте свою тривогу, хвилювання в присутності дитини;
• дбайте про комфорт дитини (відсутність відчуття безпеки і комфорту в цій фазі є загрозливим чинником для виживання)

ФАЗА 2 (збудження)

Коли? Від кількох хвилин до кількох годин після подій, що викликали порушення. Що з дитиною? фізичне та психічне збудження (дитина може плакати, безпідставно сміятись, бігати, кричати, не відпускати Вас ні на крок…)

Допомога

• дайте дитині відчувати себе в безпеці;
• не залишайте дитину саму;
• намагайтесь «витримати» будь яку, навіть нестерпнішу поведінку дитини;
• в своїх діях намагайтесь дотримуватись темпу поведінки дитини ( разом рухайтесь з дитиною, розмовляйте виразно, мова гучна з поступовим зниженням гучності, що дає можливість вгамовувати рухову активність. (будьте провідником і керманичем поведінки дитини);
• дбайте про безпеку дитини (поведінка є загрозливою для нещасних випадків);
• дозволяйте дитині плакати, чіплятись за Вас;
• втішайте дитину, завжди будьте поруч;
• зберігайте спокій.

Застереження: жодних вимог, жодних аргументів, жодних докорів, вгамуйте свій страх і не демонструйте його дітям.

ФАЗА 3 (заперечення, уникання)

Коли? Години-дні після події. Що з дитиною? Дитина зменшує свою активність, заперечує подію,що спричинила порушення, не хоче про це говорити, робить вигляд що нічого не чує, ховається. Спостерігається порушення сну, підвищена вразливість, дратівливість, злість на оточуючих та на себе. Досить часто в дитини є страх.

Деякі діти постійно грають в одну і ту ж гру (це нормальна поведінка дитини, яку можна контролювати). Підставою звернутись за допомогою психолога є «Застрягання» на грі в травматичну подію»

Допомога

• в дитини є нагальна потреба в спокої;
• при можливості, чергуйте періоди дозованих розмов про подію з періодами свідомого уникання такого спілкування( будьте обережні, надмірно наполягаючи згадувати подію, Ви можете поглибити уникаючу поведінку, що може викликати навіть вороже ставлення до Вас);
• якщо уникаюча поведінка триває понад тиждень, звертайтесь за допомогою до психотравматерапевта (травматерапевта).

ФАЗА 4 (аналітична) 

Коли? Години-дні після події. Що з дитиною? Прагнення зрозуміти те, що трапилось. «Критичний аналіз» травматичних подій (пошук правди, та змісту того що сталося, прагнення «передбачити» наслідки подій у майбутньому, «змінене» бачення себе та світу. Усвідомлення того, що «життя розділилось» на «до» і «після».

Дитина переживає жахливий досвід, відтворюючи його в іграх, і в цих же іграх намагається знайти вихід. Інколи можусь виникати питання про сенс життя, страждання, про їх причини та наслідки.

Застереження: така поведінка дитини повинна насторожити дорослих, адже ця поведінка може викликати суіцидальні наміри).

Допомога

• продовжуйте спілкуватись з дитиною (розмовляйте, грайтеся, ліпіть, малюйте… ) В цих іграх можна здійснювати спроби спрямовувати контекст спілкування в травматичну подію. (будте уважні – нічого не робіть в супротив волі дитини, при появі хвилювання дитини, «виходьте» з травматичних подій;
• при потребі звертайтесь до фахівця для делікатного, фахового лікування наслідків травми;
• оберігайте дитину від будь-якого додаткового стресу;
• не дозволяти перебувати в стані бездіяльності;
• зрозумілою для віку мовою пояснюйте все, що відбувається. Пояснюйте ті чи інші заходи були доцільними(медичне втручання, похорон…);
• дитина повинна відчувати постійний контроль над ситуацією;
• не приховувати, не спілкуватись натяками, бути щирими та відкритими
• стежте, щоб дитина достатньо спала і повноцінно харчувалась;
• слідкуйте, щоб фази свідомого заглиблення в тему чергувались з фазами свідомого відволікання від неї.

Застереження: не докучайте дитині, будьте готові слухати і вислуховувати, не вимагайте пояснень, не чиніть тиску

ФАЗА 5 (опрацювання проблеми)

Коли? Дні – тижні після події. Що з дитиною? Відсутність симптомів. Згадуючи про травматичну подію, вже не виникає «травматичне навантаження». Дитина спокійно може про це розповідати і її більше не переповнюють негативні почуття з минулих травматичних подій. В дитини не залишається негативних переконань про себе та про світ.

У випадку важкого перебігу всіх фаз відреагування, при надмірній тривожності дорослих за стан дитини, при тривалості симптоматики понад чотири тижні, звертайтесь за спеціалізованою допомогою до фахівця.

Рекомендації надані Є. Тичковським. За матеріалами http://traumatherapy.com.ua

Рекомендації для майстрів в/н та закріплених за групою, спрямовані на згуртування учнівського коллективу

1. Створити в групі єдину систему традицій і цінностей.
Для цього можна запропонувати учням відповісти на запитання анкети:

• Якою, на твою думку має бути дружня група?
• Як зробити так, щоб група стала дружньою?
• Які традиції є у нашій групі?
• Назви твої «можна» і «не можна» у групі.
• Які заходи в групі, на твою думку, повинні стати традиційними?

2. Запровадити традицію зворотного зв'язку.
3. В кінці кожного семестру і в кінці року учні пишуть записки, де можуть поставити питання, написати щось наболіле, про що не можуть сказати вголос. На основі цього педагог планує виховну роботу.
4. Створити «скриньку побажань».
5. Проводити якомога більше традиційних позакласних заходів.
6. Традиція бути всією групою завжди поряд з тим, у кого в житті настали важкі дні.
7. Традиція походів та екскурсій на природу, по пам'ятних місцях своєї вітчизни, своєї країни.
8. Особливу роботу слід вести з «відторгнутими» учнями:                                                                                                Спробувати залучити їх до спільної діяльності групи, Знайти для них доручення, де вони розкривали б свої найкращі здібності, Частіше хвалити і заохочувати їх у присутності групи, але робити це за конкретно виконану ними дію чи доручення.

Психологічна підтримка групи

К. Роджерс, представник гуманістичної психології, вважає. Що майстер в/н зможе створити в групі атмосферу психологічної підтримки, якщо буде керуватися такими принципами:

1. З самого початку і на протязі всього навчального процесу майстер повинен демонструвати учням свою повну до них довіру.
2. Він має допомагати учням у формуванні і уточненні цілей і задач, що стоять як перед групами, так і перед кожним учнем окремо.
3. Майстер в/н має завжди виходити з того, що в учнів є внутрішня мотивація до навчання.
4. Він повинен бути для учнів джерелом різноманітного досвіду, до якого завжди можна звернутися по допомогу, коли виникають труднощі у рішенні тієї чи іншої задачі.
5. Важливо, щоб у такій ролі майстер в/н виступав для кожного учня.
6. Майстер в/н, закріплений за групою має розвивати в собі здібності відчувати емоційний настрій іншої людини і приймати його.
7. Майстер в/н повинен бути активним учасником групової взаємодії.
8. Закріплений за групою повинен відверто виявляти в групі свої почуття.
9. Майстер в/н має наближатися до досягнення емпатії, яка дозволяє зрозуміти почуття і хвилювання кожного учня.
10. Педагогічному працівнику потрібно добре знати самого себе. 

 

 

1. 1 Яка існує відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією?
2. 2 Які законодавчі та нормативні акти безпосередньо спрямовані на подалання корупції в Україні?
   1. 2.1   Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 № 3206
   2. 2.2   Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" від 07.04.2011 № 3207
   3. 2.3   Закон України від 18 травня 2010 р. №N 2258-VI "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"
   4. 2.4   Кримінальний кодекс України
   5. 2.5   Закон про Кабінет Міністрів України
   6. 2.6   Конституція України від 28 червня 1996 року  
3. 3 Куди звертатися підприємцям з питання корупційних діянь чиновників?
   1. 3.1 Вимоги до звернення
   2. 3.2 Термін розгляду звернень громадян
   3. 3.3 Зразок письмового звернення
   4. 3.4 Регламент Головного управління державної служби України та його територіальних органів
   5. 3.5 Звернення через веб-сайт
   6. 3.6 Прийом громадян
   7. 3.7 Пряма телефонна лінія
4. 4 Методичні рекомендації з питань запобігання та протидії корупції
   1. 4.1 I. Загальні положення
   2. 4.2 II. Поняття корупції та корупційних правопорушень
   3. 4.3 III. Здійснення антикорупційного контролю при прийнятті кандидата на державну службу
   4. 4.4 (службу в органах місцевого самоврядування)
   5. 4.5 IV. Заходи протидії корупції та здійснення контролю за додержанням державними службовцями антикорупційного законодавства
   6. 4.6 VI. Вжиття передбачених законом заходів у разі порушення державним службовцем етики поведінки, законів України "Про державну службу”, "Про боротьбу з корупцією”, вчинення корупційного злочину
   7. 4.7 VІІ. Сфери можливих зловживань в органах виконавчої влади
   8. 4.8 VIIІ. Здійснення заходів щодо усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних із корупцією
   9. 4.9 ІX. Типові порушення вимог нормативно-правових актів з питань проходження державної служби та запобігання проявам корупції